Вибори в історії людства

Вибори та голосування як способи народоправства, прий­няття спільнотою рішень, обов'язкових для всіх, практику­ються в історії людства здавна. В стародавні часи створення публічної влади та її функціонування ґрунтувалися на вибор­ності кращих (старших, мудріших, сильніших) членів общини для управління суспільним життям. Це так звана первіснооб­щинна демократія. Саме на родовій раді, сході дорослих спів-родичів первісні люди обирали тих, хто має управляти общи­ною. Первісні форми народного волевиявлення полягали, зокрема, в тому, що на племінній сходці люди криком схвалю­вали або відхиляли якусь пропозицію чи рішення ради старій­шин. Народні збори й виявлення спільної волі голосуванням на них, вотування Вибори в історії людства (лат. "уоі.шп" — спільна думка, бажання, воля) — це прояви прямої або безпосередньої демократії.

Витоки представництва, коли громадянин делегує шляхом виборів свої владні повноваження, можна віднайти в політич­ній історії Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Пред­ставницька демократія — це така форма народоправства, за якої громадяни не беруть безпосередньої участі в управлінні спільнотою й розв'язанні загальних питань, а доручають це своїм представникам (делегатам, депутатам), уповноважують

їх репрезентувати їхні інтереси, делегують своє право на на­лежну їм частку влади і, через своїх обранців, впливають на управління державою. В Стародавніх Афінах виборними були такі соціальні інститути: рада чотирьохсот (реформи Солона), а потім Вибори в історії людства п'ятисот (реформи Клісфена), геліея (суд присяжних), магістратура.

Центральними органами Римської республіки (509 р. до н.е.) були: сенат, який обирався громадянами, народні збори, ма­гістрати, народні трибуни. Голосування після обговорення пи­тань у сенаті проводили, розводячи голосуючих у різні боки (дещо схоже голосування в сучасному англійському парламен­ті). До речі, саме від тих часів походить саме поняття "канди­дат". У Давньоримській республіці громадянин, котрий пре­тендував на високу державну посаду, надягав білий одяг (латинською мовою "сашіісіа") і ходив вулицями, закликаючи громадян віддати за нього свої голоси.

Елементи виборності органів врядування та колективного волевиявлення можна прослідкувати й у суспільствах доби Се Вибори в історії людства­редньовіччя. Перші парламенти, куди громадяни обирають своїх представників, виникають в Європі в XI—XIV ст. (корте-си в Іспанії, генеральні штати у Франції, парламент в Англії). Слово "парламент" походить від французького "рагіег" — гово­рити, висловлювати думку.

Першим європейським парламентом, що запрацював на постійній основі, був парламент Англії (наприкінці 90-х років XIII ст. почав діяти регулярно). В 1352 р. парламент розділився на дві палати: верхню — спадкову палату лордів і нижню — па­лату общин. А в 1689 р. з прийняттям "Білля про права" він остаточно дістав законодавчі права.

У Франції перші Генеральні штати були скликані Філіпом IV Красивим і були лише дорадчим органом Вибори в історії людства, не маючи реаль­ної влади. Крім цього, на відміну від Англії, представницькі збори у Франції скликають нерегулярно: з 1421 по 1439 рр. діють постійно, востаннє скликали в 1614 р., і потім лише в 1789 р. Від сучасних представницьких органів середньовічні станово-представницькі збори відрізнялися такими ознака­ми: 1) їх становий характер; 2) обмеженість прав, які, зазви­чай, не були закріплені законом, в тому числі і права законо­давчої ініціативи; 3) відсутність єдиних правил виборів представників від станів; 4) рекомендаційний, а не обов'язковий характер прийнятих рішень; 5) нерегулярність скликання; 6) обов'язковість виконання наказів виборців (імперативний мандат).



Незважаючи на те, що станово-представницькі збори вини­кали ще в Вибори в історії людства XII ст., вибори як ліберально-демократичний спосіб організації взаємовідносин політичної влади і громадян поши­рюються в деяких країнах Європи та СІЛА лише з XVIII ст. Однак то були не ті виборі, які ми звикли бачити сьогодні. Більше того, історія цілого ряду країн Старого Світу (Англія, Франція та ін.) показує постійну боротьбу різних соціальних груп суспільства за свої виборчі права.

В Англії на початку XIX ст. процес обирання до парламен­ту відбувався за досить примітивними правилами. Перш за все великі міста не мали своїх представників у парламенті, а так звані "гнилі містечка", які ледь існували, обирали свого представника. Це Вибори в історії людства було зручно тим, хто міг купувати голоси виборців. Були такі міста, де виборчим правом користувались лише власники будинків, підкупивши яких, можна було за­безпечити собі обрання. В іншому місті виборцями визнавали лише тих, хто міг варити собі гарячу їжу. Бувало й таке, що обирали тільки мер та правляча корпорація, тобто 15—20 чо­ловік.

Перша виборча реформа в Англії відбулася в 1832 р. Даною реформою були ліквідовані "гнилі містечка" і створені нові виборчі округи в нових промислових містах. Робітники не діс­тали виборчих прав, останніми були наділені тільки ті, хто є сплатниками високого прибуткового податку.

Друга виборча реформа відбулася в 1867 р. за Вибори в історії людства підтримки лі­дера консерваторів А. Дізраелі. Реформі передували організо­вані виступи громадян, які боролись за свої виборчі права. В 60-х роках була утворена "Ліга реформ", об'єднання, головна мета діяльності якого — загальне виборче право для чоловіків від 21 року. 22 липня 1866 р. в лондонському Гайд-парку пройшла масова демонстрація на підтримку виборчих реформ. З осені рух набуває масового характеру: в Манчестері на мітин­гу— 300 тис. чол., у Бірмінгемі — 250 тис. чол., у Глазго— 200 тис. чол. тощо. Виходячи з того, що реформа була неминучою, уряд приймає новий виборчий закон. Даний закон знижував

майновий ценз і збільшував кількість виборців з 1 млн. чол. до 2,5 млн. чол. за рахунок Вибори в історії людства дрібної буржуазії і найбільш забезпе­чених робітників. У законі зберігся цілий ряд обмежень у ви­борчих правах.

Третю виборчу реформу проводить уряд У. Гладстона в 1884 р. Ця реформа надала право голосу робітникам, які наймають квартиру в сільській місцевості, і дрібним орендаторам.

Фактично в той же час, відповідно до Конституції Германсь-коїімперії(1871 р.), було проголошено загальне виборче право, але до виборів не допускалися жінки, військовослужбовці, молодь до 25 років і т.д. В Пруссії, яка займала 2/3 території імперії, діяла трикласова виборча система, коли 1 голос юн­керства прирівнювався до 10 голосів робітників. Навіть Бісмарк назвав цю систему "насмішкою над здоровим глуз­дом".

Тільки в Вибори в історії людства XX ст. принцип загального виборчого права почи­нає успішно втілюватись в життя. В Англії, наприклад, з 1918 р. право голосу дістали всі чоловіки від 21 року і жінки від 30 років. Сучасні суспільно-політичні вибори, формування ор­ганів влади та державного управління шляхом вільного і за­гального волевиявлення громадян стали незаперечною цінніс­тю суспільства XX сторіччя, однією з головних ознак справедливого суспільного устрою. Ця норма зафіксована в ряді міжнародно-правових документів. Приміром, ст. 21 За­гальної декларації прав людини проголошує: "1. Кожна люди­на має право брати участь в управлінні своєю країною безпосе­редньо або через вільно обраних представників. 2. Кожна людина має Вибори в історії людства право рівного доступу до державної служби у своїй країні. 3. Воля народу має бути основою влади уряду: ця воля повинна виявлятися у періодичних і не сфальсифікованих виборах, які мають проводитись при загальному і рівному ви­борчому праві шляхом таємного голосування..." 3.3.2. Принципи проведення та головні процедури

виборчої кампанії

Вибори — це передбачена Конституцією та законами фор­ма прямого народовладдя, яка є безпосереднім волевиявленням народу шляхом таємного голосування щодо формування конс­титуційного, якісного та кількісного складу органів держав­ної влади та органів місцевого самоврядування чи обрання та наділення повноваженнями посадової особи.

Основні принципи проведення виборів:

Вільні вибори. Це означає, що ніхто не може бути примуше­ний до Вибори в історії людства здійснення волевиявлення.

Загальне виборче право. Принцип загальності виборчого права дозволяє всім громадянам держави брати участь у вибо­рах, окрім тих, яким це не дозволяється законом. Виборче право може бути активним (право обирати) і пасивним (право бути обраним). В більшості країн для участі у голосуванні (ак­тивне виборче право) встановлюється вік — 18 років, але може бути і менше (16 років, Бразилія), або більше (20 років, Марок­ко). Для пасивного виборчого права вік має бути дещо вищим: 21 рік, 25 років, 35 років. Існують і такі обмеження пасивного виборчого права, як невиборність (певні посадові особи не ма­ють права брати участь у виборах) та несумісність Вибори в історії людства (заборона обіймати виборчу та державну посаду).

Крім вікового цензу існує і ряд інших виборчих цензів: осілості, статі, майновий, моральний. Ценз осілості — це ви­мога, за якої виборче право надається тільки тим громадянам, які проживають у виборчому окрузі: США — 1 міс, Німеччи­ни—З міс, Франції — 6 міс, Канади — 12 міс. і т.д. Ценз статі забороняв брати участь у виборах жінкам. Спочатку ценз статі було скасовано у Новій Зеландії (1893), Австралії (1902), Фінляндії (1906). У країнах-піонерах загального виборчого права жінки дістали право голосу лише після Дру­гої світової війни (Франція — 1944 р., Швейцарія — 1971 р., а в деяких країнах іще пізніше: Іспанія — 1977 р., Португалія — 1975 р.).

Рівність виборчих Вибори в історії людства прав. Це означає, що: а) кожний виборець має рівне число голосів; б) в країні існує єдиний виборчий кор­пус, тобто виборці не розділені на соціальні чи якісь інші групи; в) закон встановлює однакові вимоги для висунення кандидатів і проведення агітації.

Принцип рівності може бути порушений внаслідок куріаль­них виборів, коли певна соціальна група має у парламенті фіксоване представництво (наприклад, національні меншини). Але, з іншого боку, куріальні вибори дозволяють репрезенту­вати інтереси малих соціальних спільнот у парламенті. Інколи принцип рівності порушується внаслідок утворення виборчих округів — виборча географія чи геометрія. В США її називають "джерімендерінг" — від власного імені одного Вибори в історії людства американського губернатора, котрий використав нарізку виборчих округів в інтересах своєї партії (округ, який він штучно створив, на кар­ті нагадував саламандру), та англійського слова, що перекла­дається як "майструвати".

Пряме виборче право. Воно означає, що громадянин голосує безпосередньо за партію чи кандидата. Але інколи вибори бу­вають і непрямими. Непрямі вибори бувають 2 видів:

а) виборці обирають виборчу колегію, яка потім робить вибір (наприклад, президента США);

б) багатоступеневі вибори. В даному разі низові представни­цькі органи обираються громадянами, а потім вони обирають депутатів вищих рівнів (СРСР, Куба, Ангола).

Таємне голосування полягає у неможливості контролю за волевиявленням виборця.

Обов'язковість і періодичність виборів Вибори в історії людства означає, що у країні вибори відбуваються через певний термін, визначений Консти­туцією і законами про вибори.

Головні процедури виборчої кампанії:

Політичні вибори не обмежуються самим тільки голосуван­ням. Це масова кампанія, широкий комплекс заходів та проце­дур для формування керівних органів у державі.

Головні з них наступні:

Призначення дати виборів. У більшості країн вибори про­водять у встановлені законом строки. У парламентських рес­публіках вибори за звичайних умов проводяться, коли спливає строк повноважень загальнонаціонального парламенту. Такі вибори називають черговими. Однак у випадках, визначених законом, парламент може бути розпущений. Тоді признача­ються позачергові вибори.

Утворення виборчих округів та виборчих Вибори в історії людства дільниць. Вибори проводяться по виборчих округах, які визначаються та вста­новлюються центральною владою в державі. Виборчим округом називають визначену сукупність виборців певної території, які обирають одну або іншу визначену кількість депутатів. Округ, від якого обирається один депутат, називається одномандат­ним (уніномінальним), коли ж одразу обирається декілька де­путатів — багатомандатним (поліномінальним).

Формування виборчих комісій. Функція безпосереднього проведення виборів належить виборчим комісіям. Найчастіше утворюється така система виборчих комісій: Центральна ви­борча комісія, окружні та дільничні виборчі комісії.

Складання списку виборців.

Висування та реєстрація кандидатів. Виборчий процес починається з процедури висування й реєстрації кандидатів. У світі існує кілька способів висування кандидатів Вибори в історії людства:

а) реєстрація через подання у відповідні органи заяви, під­писаної самим кандидатом (інколи потрібно, щоб така заява була скріплена підписами певної кількості виборців);

б) висування кандидатів від імені партій, зборів громадян;

в) висування кандидатів, здійснюване у тому порядку, що й обрання (наприклад, первинні вибори, "праймеріз" в США).

В деяких країнах для того, щоб зареєструватись, потрібно внести грошову заставу. Дана норма була введена для того, щоб не давати можливості брати участь у виборах безвідповідаль­ним кандидатам. Грошова застава залишається на користь де­ржави, якщо кандидат не набирає встановлений законом від­соток голосів. Для висунення до парламенту Франції грошова застава — 1000 франків, Канади — 200 канадських Вибори в історії людства доларів, Великобританії — 500 фунтів стерлінгів.

Від моменту реєстрації претендента на обрання на вибор­ну посаду у відповідній окружній комісії для нього формаль­но починається виборча кампанія. Відтепер він набуває ста­тус кандидата в депутати і дістає право на проведення агітаційної кампанії. Статус кандидата обумовлено законом про вибори.

Передвиборна пропаганда і агітація. Починається передви­борна пропаганда і агітація з моменту реєстрації кандидата і за­кінчується напередодні голосування. У день голосування заборо­няється будь-яка передвиборна агітація. В різних країнах різним є термін, коли забороняється оголошувати в ЗМІ результати со­ціологічних досліджень та опитувань громадської думки про рейтинг партій, виборчих блоків Вибори в історії людства, окремих кандидатів.

Голосування. Кульмінаційним пунктом усієї виборчої кам­панії є голосування. Голосування може бути очним, коли сам виборець безпосередньо голосує, і заочним, коли його волю ре­алізують інші особи (за довіреністю), можливе голосування поштою. Такою формою голосування у Великобританії, Німеч­чині, Данії користуються 10% виборців.

Голосування може бути обов'язковим і необов'язковим. У більшості країн світу участь у голосуванні вважається особис­тим правом виборця, який може вільно розпоряджатися ним на свій розсуд. Разом з тим існує і практика обов'язкового го­лосування. Законодавством ряду країн (Австрія, Бельгія, Греція, Данія, Італія, Нідерланди та ін.) голосування розгля­дається як громадянський обов'язок Вибори в історії людства виборця і за його невико­нання накладаються адміністративні санкції. За неявку на вибори суд може позбавити громадянина прав виборця. А в та­кому випадку він не матиме права працювати в державній та муніципальній службах. Можливий грошовий штраф: Єгипет

— 1 долар США, Туреччина — 14 доларів США, Люксембург

— за повторну неявку — 240 доларів США, Бельгія — 25 фран­ків. Можливе тюремне ув'язнення від одного місяця до року (наприклад, Мексика, Пакистан, Греція). В Італії неучасть у голосуванні призводить до морального осуду.

Підрахунок голосів та визначення результатів. Це одна із важливих стадій виборчого процесу. Адже недаремно вважають: "Не має значення, як голосують, усе залежить від того, як раху­ють Вибори в історії людства голоси". Підрахунок голосів виборців залежить від виборчої формули і обумовлений законодавством. Слід відзначити, що існують виборчі системи, за яких підрахунки голосів робити дуже важко (наприклад, система альтернативного голосування, яка діє в Австралії, система обмеженого голосу в Японії).

Інколи вибори визнають такими, що не відбулися. В такому випадку проводиться повторне голосування. Але досить часто реальне волевиявлення спотворюється порушеннями при підрахунку голосів.

Класифікація таких порушень:

а) купівля чистих бюлетенів. Вперше виникає в американській практиці. Сутність полягає в тому, щоб за певну плату виборець вніс і опустив в урну попередньо відмічений бюлетень, а свій чистий віддав "покупцю". А відтак цикл повторюється Вибори в історії людства знову;

б) заміна урн для голосування. Метод, який кардинально вирішує результати голосування. Його сутність полягає в тому, що до підрахунку голосів виборчу урну замінюють на іншу, вже заповнену потрібними бюлетенями. Заміна можлива при перенесенні урни чи вимиканні світла. В основному метод ви­користовується в сільській місцевості;

в) перепис результатів голосування. Перепис можливий як на рівні протоколів, так і на рівні бюлетенів. І відбувається, як правило, там, де спостерігачі не вимагають копії протоколів результатів голосування на дільницях;

г) вкидання потрібних бюлетенів;

д) маніпуляція при підрахунках;

є) ліквідація (виймання) бюлетенів. Виймання бюлетенів робиться двома способами. По-перше, методом фізичного зни Вибори в історії людства­щення бюлетенів, коли ліквідуються непотрібні бюлетені. І, по-друге, методом псування бюлетенів шляхом проставлення в бюлетені додаткової помітки. В такому разі, як відомо, бюле­тень стає недійсним.

В електоральній практиці є ряд методик виявлення таких порушень, які успішно застосовуються в виборчій кампанії.


documentabwdviv.html
documentabwectd.html
documentabwekdl.html
documentabwernt.html
documentabweyyb.html
Документ Вибори в історії людства